Звернення Українського Католицького Університету до наукової громадськості України

У жовтні 2009 року Український Католицький Університет в особі його Інституту екуменічних студій розпочав працю над формулюванням проекту Угоди між УКУ та Службою безпеки України щодо розширення доступу студентів і викладачів УКУ до архівних матеріалів, які перебувають у віданні СБУ, для їхнього наукового аналізу й публікації. Це був час, коли Служба безпеки України проводила політику відкритості й спрощення доступу до раніш засекречених документів, зокрема щодо злочинів двох тоталітарних режимів та репресій супроти релігійних спільнот і віруючих в Україні у ХХ столітті.

Відтоді в Україні відбулося багато змін: змінилися Президент країни і Голова СБУ, змінилася й політика СБУ щодо архівних матеріалів, в результаті чого можливості вільного доступу до цих матеріалів почали згортатися. Мало того, Служба безпеки, яку очолює Валерій Хорошковський, зважилася на показову розправу над істориком Русланом Забілим та іншими співробітниками Львівського музею «Тюрма на Лонцького», звинувачуючи їх у «несанкціонованому збиранні відомостей, що становлять державну таємницю, з метою передачі третім особам», конфісковуючи приналежні їм носії інформації і навіть удаючись до тимчасового затримання п. Забілого. Спільнота УКУ в різний спосіб солідаризувалася зі своїм колегою-науковцем, переслідування якого ми вважаємо неприпустимими в демократичній державі.

Днями з канцелярії Голови СБУ телефоном повідомили, що п. Хорошковський готовий підписати згаданий вище проект Угоди між Службою безпеки України та Українським Католицьким Університетом і хотів би зробити це особисто в приміщенні нашого Університету.


За яких умов ми підпишемо цей проект читайте у зверненні на офіційній сторінці університету 

Інтервю для innovations.com.ua

Сьогодні підприємці почали вчитися того, що треба вкладати й працювати не лише для себе. Необхідно створювати щось для ширшого кола людей – бути партнером і служити. "Лідерство служіння" стає легітимним терміном. Як Церква сприймає це поняття?

о. Борис Ґудзяк: По суті, це досить простий принцип, який бізнесмени усвідомлюють, проходячи складним шляхом. Ми створені, щоб давати життя. Коли підприємці розуміють цей аспект життєдайності, бізнес набирає захопливої і драматичної в позитивному сенсі цього слова якості. Бути причетним до плекання життя – це захопливо. Існують серйозні питання життя, смерті, гідності людини. Церква, зокрема Католицька, протягом останнього століття розвиває досить різнопланову соціальну доктрину, засновану на тому, що наша гідність пов’язана також із тим, що ми робимо, й потребою бути продуктивними та плідними, яка записана в нашому духовному ДНК. Коли ми долучаємося до цього вітального процесу, а не лише намагаємося "витиснути" з людей якнайбільше тимчасового зиску, задоволеними є всі.

В останні роки з’явилися чудові приклади того, як деякі політики отримали загальне визнання лише після їхньої політичної діяльності. Наприклад, здобутки президента США Картера після відходу з цієї посади, можливо, були вагомішими за його роки перебування на владному Олімпі. Завдяки своїм миротворчим акціям, спрямованим на будівництво житла для безпритульних у бідних частинах світу "Habitat for humanity", він став лауреатом Нобелівської премії миру 2002 року. Здавалося б, президент Америки – це щит діяльності. Проте виявилося, що є щось глибше - те, що людство оцінює набагато вище.

продовження інтерв'ю тут